Навряд чи варто доводити, що кожна нацiя славиться своїми талантами. А талант… вiн завжди родом із дитинства…. Ось i в Ялосовецькiй загальноосвітній школi І-ІІІ ступенів днями вiдбулося Свято обдарованостi. Вiтання обдарованiй та талановитiй молодi слали учнi у своїх пiснях, танцях, iнсценiзацiях. Школярам були врученi грамоти. Учителі, що виплекали успішних учнів, отримали грамоти відділу освіти, молоді та спорту Хорольської райдержадміністрації, які вручив гість свята сільський голова Турчанінов С.С. Найвищий рейтинг за результатами олiмпiад та конкурсiв мають Горьова Вікторiя, учениця 11 класу, та Хачатрян Елеонора, учениця 10 класу. Тому поряд із грамотами вони отримали ще i медалi. Їм випала вiдповiдальна мiсiя запалення свiчок обдарованостi, таланту та працьовитостi на святковому короваї, яким пригостили всіх присутніх.

Лілія Гриневич про опорні школи: "Опорні школи покликані покращити якість освіти в Україні". Сюжет передачі із символічною для моєї школи назвою "Подія Вересня": рішенням 23-ї сесії сьомого скликання Хорольської районної ради Полтавської області від 23.03.2018 № 434-ХХІІІ Ялосовецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів визнана опорним закладом загальної середньої освіти з 1 вересня 2018 року - справді ПОДІЯ вересня.

Нас, вчителів — фанатів своєї справи, не мало, нас багато, але ми мовчимо і нас не помічають

Катерина Спітковська: я люблю свою роботу

Автор: Катерина Спітковська, учитель.
Сон? Якою має бути сучасна освіта? Якою повинна бути реформа? Звідки слід починати зміни: з верхів чи на місцях? Підручники! Вчителі! Батьки! Інноваційні методи! Схоплююсь!!
Прокидаюсь серед ночі з чітким усвідомленням того, що настав кінець! Чи мені, чи комусь, чи чомусь... Не знаю, але кінець! Край! Так далі бути не може!
Хто я така ? Звичайний вчитель звичайної школи.
Завтра атестація .Відповідальний виступ перед атестаційною комісією – сказали підготувати декілька слайдів –зроблено! Хіба це проблема? Я працюю чесно: кожного дня з радістю біжу на роботу, проводжу там цілий день, захоплена проблемами учнів, подачею нового маеріалу, перевіркою зошитів, якщо «пощастить», то ще й нарада якась підмахнеться, але мені це не важко пережити. Затримуюсь до самого пізнього вечора. Ні, ви не подумайте, що мене хтось змушує сидіти у школі, або мене ніхто не чекає вдома – просто я ЛЮБЛЮ свою роботу.
Сьогодні я прйшла додому як завжди – пізно: в школі завжди знайдеться заняття. Хатні справи, зошити, діти, конспекти уроків –так і пройшов бурхливий вечір. А тут подзвонила колега та й розповіла про негативні відгуки про нашу школу,які вона прочитала на сайті, про те, що в школі працюють «злі баби», про те, що всі вчителі байдужі до дітей... А як же я? А як же ті, хто кожного дня, так само як і я, чесно працює. Активні, креативні, талановиті, професійні – так, я думала, нас можна назвати! А нас не помічають!? Ми що, не помітні? АУ!? Діти біжать до нас на уроки, жваво спілкуються, ми із запалом дивимось в очі один одному, знаходимо час для батьків, а нас не помічають? Невже нас так мало і ми так мало робимо?
І от зараз, прокинувшись серед ночі, дивлячись у стелю, я точно розумію, що, нас, фанатів, не мало, нас багато, але ми мовчимо. Ми не маємо свого обличчя, тому нас не запам’ятовують, не помічають. Ми ховаємо свою працю за стінами класу або школи, подекуди навіть не спілкуючись між собою.
Завтра я отримаю вищу категорію, і Мар’я Іванівна вкотре підтвердить вищу категорію, ще й зі званням, тому що вона вже тричі її підтверджує, але ж вся школа знає, що вона вже давно, крім як за підручником, ні за чим не працює. А ще Ірина Олегівна нарешті випросила собі вищу, але ж всі знають, що в неї давно друга робота, а до школи їй байдуже.
Може, то про них у відгуках написали? Але ж все одно їх помічають! Вони видні, тому що намозолили всім очі і душі...
...Засинаю...сниться мені обличчя освіти, але я не бачу, якого воно віку, з якими очима, чи посміхається – нічого, щось розмите. Вирішую твердо, що маю брати крейду і малювати.
Я намалюю його таким, щоб його всі помічали, щоб про нього говорили, щоб йому вірили.
Я намалюю його…

Тренінг "Від діалогу до співпраці: проблема освіти очима батьків і освітян"

26 листопада 2015 року у Полтаві відбувся другий тренінг для громадських активістів, батьківських організацій в рамках проекту "Громадська підтримка освітньої реформи в Україні" (за підтримки програми ESP, OSF). Участь узяли освітяни та батьки з Полтави, Карлівки, Шишак, Кременчука, Новосанжарського, Решитилівського, Хорольського районів. Із перших хвилин спілкування стало зрозуміло, що байдужих на цьому заході немає. Кожен прагнув поділитися не тільки проблемами власної шкільної громади, але й сподівався почути поради від теренерів та колег. Увагу було приділено проблемам сільської школи. Тренери Альона Парфьонова та Олена Бондаренко зосередились на різних формах батьківської допомоги навчальним закладам (фінансова, матеріальна, організаційна), на прикладі Києва розповіли про досвід діяльності благодійних фондів та громадських організацій, заснованих для недержавної фінансової підтримки шкіл, і особливості правового врегулювання таких громадських ініціатив.

Цікава зустріч

Керівники шкіл Хорольського району 20 червня відвідали Оржицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Директор школи Кравченко О.М. гостинно зустрів делегацію та провів екскурсію навчальним закладом, із гордістю розповідаючи про успіхи та надбання. На зустрічі була присутня начальник відділу освіти Оржицької райдержадміністрації Стасенко Н.І.

Подорож до Канева

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим. 
„Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури”, — так писав І.Франко у своїй „присвяті” Шевченкові.

Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.

Ми звикли звірятися за Шевченковою творчістю у своїх почуваннях, поглядах на життя, на історичні події — його слово не має фальшу, тут все істина.

У рік 200-річчя Т.Г.Шевченка подорож на Тарасову гору в Каневі є знаковою, тому 20 червня 2014 року члени асоціації керівників шкіл Хорольського району вклонилися  пам"яті Тараса.